360 річчя заснування запорізької січі та вшанування памяті івана сірка в біблотеках

Іван ЧАЙКА Шедевр українського бароко. 300 років служила людям Лютенська Успенська церква.Розправу ж над Успенською церквою вчинили 1974 року. Прийшов час їй віддячити "День", №33, 22 лютого 2008 року Сьогодні, на превеликий жаль, тільки в минулому часі можемо згадувати про переважну більшість монастирів, церков, святих місць, які одвічно становили духовну цінність, національну гордість. Усе збудоване упродовж віків талантом і працею безіменних зодчих, козацькою старшиною, людом різного стану в якомусь диявольському вирі знищене, зруйноване, спалене, розвіяне вітрами під більшовицьким гаслом «Релігія — опіум для народу! »ЛЮТЕНСЬКА УСПЕНСЬКА ЦЕРКВА НА ПОЛТАВЩИНI. ФОТО 1916 р. Лютенька. Серед безлічі сплюндрованих святинь лиху долю розділили і п’ять храмів містечка Лютенька Гадяцького району на Полтавщині. З 1921 по 1974 роки більшовицьким режимом було стерто з лиця землі три парафіяльні та дві кладовищенські церкви.Їм місцеві керівники показали щойно встановлений Монумент воїнам 373 стрілецької дивізії, що визволяла село.

Серед них парафіяльна Миколаївська церква, збудована 1742 року, парафіяльна Воскресінська — збудована 1731 року, Всіхсвятська — кладовищенська, збудована 1675 року, Сікновенська — кладовищенська, збудована 1884 року та парафіяльна Успенська церква, збудована 1686 року. Не випадково її було включено до Програми відтворення видатних пам’яток історії та культури України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 700. Подібного вівтаря я в житті не бачив, і він тим більше вразив мене, що у Козакії я не бачив ніякого каменю. Він був широкий і підносився високо, на ньому були різні скульптури, оздоблені золотом і яскравими фарбами. Будівничим цього диво-храму був Михайло Борохович. Ще з часів славного Богдана Хмельницького Гадяч і сотенні містечка в т.ч. і Лютенька обширного козацького полку були постійно у центрі політичної і збройної боротьби за державність молодої гетьманської України. Серед козацької верхівки виявилося чимало колоритних постатей, справжніх державних мужів, які хоробро захищали шаблею українську землю, були дбайливими господарями, будівничими фортець, церков, монастирів. Один із них — полковий обозний, лютенський сотник, а згодом гадяцький полковник Михайло Борохович. Лютенським сотником і гадяцьким полковником 1687—1705 рр. він був понад двадцять років.У сотенному містечку, яке йому належало, своїм коштом він побудував Успенську церкву.Сторожі магазинів, що стояли неподалік, вночі чули, як усе виразніше тріщали її стіни.

Відвагу й військовий талант Бороховича високо цінував гетьман Іван Мазепа, який призначив полковника наказним гетьманом українського війська. Таким був Михайло Борохович. Її завжди чомусь називали «Запорозькою». Вона стала першою кам’яною церковною спорудою Гадяцького повіту. Цей трипрестольний кам’яний храм, зведений Михайлом Бороховичем у 1686 році, був чудовою хрестоподібною архітектурною п’ятикупольною пам’яткою древнього візантійського стилю та українського бароко.

Він здіймався до небес і вигравав на сонці позолотою хрестів та відблиском численних вікон. Не менш оригінально й велично було вибудовано храм ізсередини.Перед приходом шведів їх було перенесено на церковний цвинтар. Довжина храму від східного головного вівтаря до західних дверей становила 36,5 аршина аршин — 71,12 см, а ширина від північних до південних дверей 33,5 аршина. Головний престол названий на честь успіння Пресвятої Богородиці, інший, праворуч вiд вівтаря — носив ім’я Святої Трійці.Вони намагалися врятувати одну з небагатьох історико-архітектурних пам’яток православної церкви, що вціліли на той час. Той, що ліворуч, присвячувався святому архангелу Михаїлу. Іконостас Успенського храму в одному зв’язку з усіма трьома престолами взагалі був шедевром стародавнього мистецтва.

Виготовлено його у візантійській манері, в чотири яруси, й сягав він середини склепіння центрального купола. Як свідчить документ «Иконы в нем расположены в извилистых фигурах и написаны довольно хорошо; три неместные образа в средней части иконостаса в шатах ризах Спасителя, Богоматери, и св. Николая, чеканенные на меди и высеребренные чрез огонь, с чистыми серебряными вызолоченными и камнями украшенными коронами».В селі Лютенька Гадяцького району Харківської області вороги хочуть знищити історичну пам’ятку — колишню Успенську церкву. За прадавніми переказами ті мощі святого самітника були у кам’яній ніші церковної стіни біля іконостасу в Троїцькому престолі.15 вересня 1937 року вони писали Молотову «Фашистські варвари Франко знищують культурні і історичні пам’ятки іспанського народу. Відомо також, що 10 червня 1748 року всередині храму спалахнула пожежа, від якої все начиння згоріло. Відбудовували його усім миром. Завдяки щедрій допомозі продовжувачів роду Бороховичів, превелебності Тимофія Щербацького, священиків Петра Федорова, Мирона Іванова, Данила Засядька та Василя Курдиновського красень-храм знову піднявся із згарища і слугував людям. Заново був поставлений візантійського стилю іконостас — гордість Успенської церкви.

Важила свята книга 30 фунтів, тобто 12 кілограмів.Тому «зухвальства» лютенчанам, що скаржилися В.